Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Пацаны! Давайте я вам хулиганскую историю расскажу, как я нарыла забойный закладище кодеина и там же размяла в Counter-Strike 2! Это была неповторимо вайбовая сессия, когда я слил всех нах*й, играя на пиках. Гандоны противники приносили мясо как спидик синтезированный.
На днях я поняла, что жизнь стала сухой как жопа чалого, и хотелось перемен. Вдруг мне вспомнилось, что один наш аноним знакомый нащупал добряческую дюжину закладок, где были все оттенки опиухи. Кидалово не обещалось, поэтому, сжечь деньги нах*, решила сама походить по джигитам-дилерам.
На пару с братом-полунубом, мы отправились блуждать по району, где рядился наш тематический базар - Гоп-stop. Место это славилось своими страшными личностями, однако, если знаешь правильные коды, входишь в состояние полного спайса. Иду мимо шинами со спетральными цветами, а рядом с ними делаю тупой вид и зову своего стрепого бро: "Эй, Джек! Посмотри, какой смокайл соседский нюхает!"
Мы приближаемся к опасной щеке и наблюдаем ее миграцию, как будто это шоу на самом деле. Нам, конечно, рассказывали о ней в школе, но здесь, настоящий боевой бой ведется. И тут видим ее - свою темную грешницу - Заводиру. Это был ощутимый хай. Как только подошли, нюхнула и пренебрегла спросом "Кто тут такой чалый?". Я сразу отвечаю: "Да я, а что? Мои деньги - мои правила!".
Дилер, плотно вдохнув спайса, удирает горлом: "Ага, похоже, ты по делу пришла! Это такие сверхмощные шарики, будете пуляться как звери! Я сам вчера запустил их мощь на сервере!". А мы с братом смотрим друг на друга и понимаем, что выиграть теперь мы сможем вместе. Пару секунд на раздумье и мы уже забираем свою долю радости и эйфории. В Гоп-stop заклюют тех, кто без конкретного взгляда на деньжищи бегает.
Пацаны! Верите или нет, но кодейн оказался шикарным! Дома я сразу же запускаю стим, загружаю Counter-Strike 2 и врубаюсь в пик Топ Челленджа. Призраки адреналина плывут внутри меня, а мозги парят от опиухи. Выхожу на сервер и чувствую, как мой скилл поднялся на новый уровень. У меня хватает энергии на целый день игры без отдыха, способности прогадывать ходы противников оживают, а реакция становится быстрей.
Внутри игры я преображаюсь в настоящего кибергопника. Все пацаны на сервере от меня не сводят глаз. Одни восхищаются, другие завидуют. Я настолько мясо справляюсь, что становлюсь легендой в мире геймеров. Играть становится не просто развлечением, а настоящей историей, которая пишется в реальном времени.
Каждый выстрел от меня - словно пушечные ядра, которые выбивают врагов из колеи. Пулеметы не умолкают, а мои пальцы летят по клавиатуре, словно чешутся от неистовства. Мои командиры не разделяют мою историю, но они молча завидуют, пытаясь поскорее справиться с противниками, чтобы выиграть хотя бы одну карту со мной.
Я дарю своим товарищам невероятное ощущение победы. Они счастливы, что играют рядом со мной, и шлют мне взгляды восхищения. Мой брат перестает быть полунубом, а становится духовным наставником моей эры пламенного кибергопа. Вместе мы поднялись на вершину игрового Олимпа.
Пацаны, вставайте на спор, попробуйте заковыкнуть кодеин и сыграйте в Counter-Strike 2. Ощутите адреналиновый бум, который перевернет вашу жизнь. Помните, что жизнь без грани мяса - скучная жизнь. Чувствуйте свободу, переходите границы и покажите миру, что вы настоящие чалые!